Нещодано у Кореї відбулися XII зимові Паралімпійські ігри. І без того не надто чисельна команда в перед вильотом на змагання скоротилася на дві особи і в Пхьончхан поїхала в кількості 21-го спортсмена і десяти гайдів.
Серед цих двох осіб опинилася і Олександра Кононова з Київської області, котра мала виступати у змаганнях лижників і біатлоністів, але через хворобу залишилася вдома і проходила курс лікування. А Кононова - одна з найтитулованіших українських атлеток. На двох попередніх паралімпіадах Олександра виграла шість медалей і чотири з них - золоті.
Під час урочистої зустрічі паралімпійської збірної України в аеропорту «Бориспіль» прес-службі управління фізичної культури і спорту вдалося поспілкуватися з Олександрою та її донькою Адріаною.
- Олександро, як ви себе почуваєте зараз?
- Більш-менш краще, але ще не зовсім добре.
- Що з вами трапилося, що ви випали зі складу безпосередньо перед Паралімпіадою?
- Я серйозно захворіла і потрапила в лікарню. Мене не встигли реабілітувати до вильоту. Я досі проходжу лікування, ще лишилося місяць-півтора. У Феофанії наразі відбувається завершальний етап. А потім лікування продовжиться, але вже в іншому інституті.
- Наскільки нам відомо, лікарі не могли встановити діагноз…
- Діагноз не поставили досі. Версій дуже багато і лікарі так і не прийшли до однієї думки. Кожен має свій діагноз.
- Чи збираєтеся виступати далі?
- Звісно! Я планую виступати як тільки закінчу лікування.
- Чи слідкували за трансляцією Паралімпіади?
- Так! З третьої години ночі ми з моїм тренером, Анатолієм Завєдєєвим дивились все-все-все.
- Як ви оцінюєте виступи паралімпійців? Можете когось відзначити?
- Хотіла б відзначити Віталіка Лук’яненка, як самого старшого і досвідченого спортсмена в нашій збірній (Лук’яненко здобув два золота в біатлоні - прим.авт.). А також Олександра Казіка, молодого спортсмена, який взяв дві срібні нагороди І хотілося б відзначити золотого молодого хлопчика Тараса Радя, дуже рада, що він має медаль найвищого ґатунку. Йому лише 18-ть, і дуже круто, що він вже має золото. Я була у величезному захваті, коли побачила, як він першим фінішував.
Поряд з Олександрою очікувала на приліт спортсменів, серед яких і батько Григорій Вовчинський, дочка Адріана.
- Мені шість років, - підключилася до бесіди дівчинка. – Спочатку було п’ять, але тепер 6!
- За тата вболівала?
- Він виграв мені медаль! Я тату сказала, якщо він не привезе мені медаль, я буду дуже засмучена. Я хотіла срібну медаль – ось срібна і вийшла.
- А чому так скромно? Чому не золото?
- Так це ж друге місце! Але… медальку він заробив, а на другий день – промах!
21.03.2018