Обпалені вогнем, але незламні духом. Спортсмени Київщини у часи війни: Євген Спащенко захищає честь Ірпеня на міжнародній велоарені

23.04.2022

Сьогодні, 23 квітня – 58 доба героїчного опору України рашистським окупантам. То були страшних 2 місяці, які змусили нас навчитися жити в нових реаліях. А ще то був час, який згуртував усіх українців без винятку – з Заходу і Сходу, Півдня і Півночі. Починаючи зі світанку 24 лютого всі ми збагнули, як сильно любимо свою Україну. І боронимо її так, що окупант, котрий розраховував взяти Київ за дві доби, захлинувся у власній крові.

Хоча насправді вся боротьба ще попереду. Виснажлива і трагічна. Ми мусимо вистояти. Бо не маємо іншого вибору. Бункерний дідок поставив мету «рєшіть украінскій вапрос», а отже то бій за життя кожного з нас. За існування нашої коханої України. Тому мусимо надалі гуртуватися і бути єдиним цілим. Бо лише стиснувши всі пальці рук в єдиний кулак, зможемо зацідити ворогові в зуби так, щоб він не піднявся більше ніколи.

Наразі кожен із нас робить те, що приносить Україні користь, на своєму місці. І спортовці – не виняток. З перших днів війни чимало з них взяли до рук зброю і боронять рідні міста в лавах тероборони. У цій когорті є такі знаменитості, як боксери Усик і Ломаченко, біатлоністи Підручний і Меркушина, тенісист Стаховський, хокеїсти Міхнов і Німенко.

Не бракує тих, хто захищає українську землю збройно, й серед атлетів Київщини. Власне, цим матеріалом ми продовжуємо цикл публікацій про те, що роблять спортовці нашого краю під час війни. Бо ж окрім тих, хто воює, не бракує волонтерів. Авторитет спортсменів допомагає краще доносити правду про звірства московитських істот в Гостомелі, Ірпені, Бучі, Ворзелі, Іванкові на весь світ. Власне, зокрема з огляду на іміджову й інформаційну складові не так давно прийняло рішення дозволити виступи українцям на спортивних аренах керівництво нашої держави. Адже в такі дні подвійно важливо, щоб у різних куточках планети підіймався наш синьо-жовтий стяг і лунав наш славень. Це символізує, що попри всі труднощі ми живі, ми не зламалися і продовжуємо боротися.

ЄВГЕН СПАЩЕНКО. Боронить честь країни та рідного міста-героя Ірпінь на міжнародній велоарені, де днями став бронзовим призером

Ukraine Juniors National Cycling Team

278783701_281198324091871_7283866675069184066_n.jpg

Євген Спащенко

6 EDIZIONE "LA CORSA DEL DOTT. CARLO / Junior’s 18.04.2022

В першій своїй міжнародній гонці в Італії 18 квітня велосипедист Євген Спащенко з Ірпеня Київської області, який зараз виступає за національну юніорську збірну України, виборов бронзову нагороду у гонці на дистанції 104 км.

278833041_1701109983575918_766012330990292614_n.jpg

Фото велогонки в Італії. 18 квітня 2022 року

В ексклюзивному флеш-інтерв’ю прес-службі Управління молоді та спорту Київської обласної військової адміністрації про виступ свого сина та долю під час бойових дій родини з непростого міста Ірпінь розповів батько спортсмена, військовослужбовець Сергій Хотовицький.

278971718_722871868890757_540428034655242846_n.jpg

Сергій Хотовицький. Війна. Ірпінь

«Дякуємо тобі, Євгене, за те, що ти прославляєш наше місто-герой Ірпінь і всю Україну на міжнародній арені. Ми тобою пишаємося!!!», - такий і подібні коментарі можна наразі прочитати у соцмережах.

Коли почалися бойові дії, Євген Спащенко знаходився з юніорською збірною командою в Туреччині на тренувальних зборах і звідти за запрошенням Італійської федерації велоспорту переїхав до Італії, де й продовжує тренування.

«Коли почалася війна, Женя дуже бідкався, що його сім'я в Україні і він хоче, щоб його відправили додому допомагати рідну землю захищати, - каже батько Сергій. - Я аж сварився з ним. Ледве переконав, що гарними результатами у велоспорті також буде допомагати Україні».

Євген народився Шостці на Сумщині, а велоспортом почав займатися в Ірпені. Звання «Майстер спорту України» обдарований юнак отримав у 2017 році. Тренером його був знаний у велосипедних колах сам В'ячеслав Іванович Рудько.

278931842_1053239422294047_3422336125726335470_n.jpg

В'ячеслав Рудько, Євген Спащенко

«Саме він і помітив здібності в нашому синові, зателефонував нам, батькам і сказав, що Жені бажано рухатися вперед. І ми разом з тренером прийняли рішення, що далі він буде тренуватися в Білій Церкві, в легендарній школі олімпійського резерву "Промінь".

Яку ж родину має наша українська велонадія на олімпійське майбутнє, яка розповідатиме правду про Україну всьому світові та прославлятиме синьо-жовте знамено й надалі, то родина вельми цікава, молода й патріотична. Його батько, 36-річний Сергій Хотовицький працює командиром взводу швидкого реагування в Службі судової охорони. Це щаслива багатодітна сім'я, де разом з дружиною, красунею Іриною Сергій виховує трьох дітей. Власне, самому Євгену - 18 років, його сестрі Анастасії - 7, меншому братику Сашку - 3 рочки.

278986245_3115142472136511_3322593103834001895_n.jpg

«В силу військового обов’язку в перший же ранок війни мене викликали по тривозі на службу, - провадить далі пан Сергій. - Дружина з двома дітьми дві ночі просиділа в підвалі будинку, а потім змогла виїхати. Їх забрали і вивезли сусіди на машині. Зараз вони перебувають в безпеці в Чехії. Наш будинок, дякувати Богу, вцілів…».

Що показово у дружньому відношенні до України темпераментних італійців, то Українській збірній дозволили рік знаходитися і тренуватися в Італії.

«В Євгена плани продовжувати тренуватися та своїми результатами прославляти Україну!, - тішиться батько.

На думку пана Сергія, щодо того, хто фінансуватиме весь процес перебування, то можливо, це будуть італійці, які власне славляться своєю гостинністю та дружелюбністю.

«Я думаю, наша федерація домовилася щодо умов перебування. Наразі, спортсменів розселили і годують. Син, жартуючи, запитує мене, чи щось окрім макаронів, якими вони насолоджуються щодня, їдять італійці? Я кажу йому, щоб не перебирав харчами, адже і так добре, що годують», - віджартовується і тато.

Та пан Сергій не хвилюється, що син «пампухом» повернеться:

«В них там тренування такі, що і жиринка не відкладеться. По 100, а то і 200 кілометрів за день проїхати на тренуванні потрібно».

Воля до перемоги, як і прагнення свободи, прошиті в українській ДНК. Рівно два місяці на нашій рідній землі триває війна, але українські спортсмени знаходять в собі сили захищати честь країни на міжнародній спортивній арені. Слава Нації!